Владимир Грабинский
Владимир Грабинский
Интервью с Олегом Романишином
16.07.2013 21:44

Інтерв'ю з гросмайстром Олегом Романишиним, взято п. Ангельманом, для сайту www.Scacchierando.net.

 

Перший міжнародний шаховий фестиваль “Розето” якраз завершився. Ми поруч із барною стійкою, попиваємо кави з Олегом Михайловичем Романишиним. Час для обіцяного  нам інтерв'ю настав. Романишин розмовляє англійською вільно, що стало очевидним після чудової тренерської сесії, проведеної у середу ввечері.

 

Scacchierando: Ви навчилися грати в шахи, коли вам було 5 ...

Олег Романишин: Мене навчив батько, який був сильним гравцем. Він зміг виграти чемпіонат Львова, нашого рідного міста. Батько вдома мав багато книг, і там була хороша шахова атмосфера. Я був наймолодшим в сім'ї, мої брати також грали, однак були менш захоплені шахами.


Scacchierando: Шахи були дуже популярними у Радянському Союзі в той час.

Олег Романишин: Так, безумовно, цей спорт за популярністю був наступним після футболу! Уряд активно сприяв розвитку шахів. Про шахи говорили не тільки засоби масової інформації, не тільки у спеціалізованих виданнях, а ще й на радіо. У 1963 році під час матчу Ботвинник - Петросян (Романишину було 11 у той час), новини передавали щогодини, оголошуючи зроблені ходи. Ми з батьком відтворювали партію на шахівниці та аналізували, очікуючи наступних ходів.

Scacchierando: Ви потім навчалися у Віктора Карта. Крім того, що він чудовий тренер, сам грав теж сильно?

Олег Романишин: Не зовсім, тоді він був хорошим кандидатом у майстри (радянські кандидати у той час то як тепер десь майстри ФІДЕ), в деякій мірі він розвивався як гравець з нами, його першою групою студентів, серед яких окрім мене були також Олександр Белявський та Адріан Михальчишин. Успіхи Штейна, який був хорошим другом Карта, були поштовхом розвитку шахів у Львові. У 1973 році я виграв молодіжний європейський чемпіонат, а Белявський виграв чемпіонат світу. Віктор присвятив себе нам з пристрастю і компетенцією.


 

Романишин, Літинська, Карт, Михальчишин

 

 

Карт і Романишин у рідному Львові  

 

Scacchierando: Ви швидко розвиватися як гравець?

Олег Романишин: Так, я став кандидатом у майстри спорту в 14 років і майстром у 16. Я отримав свій титул міжнародного майстра, коли виграв чемпіонат Європи і став гросмайстром у 1976 році (до цього часу він вже взяв участь у двох чемпіонатах СРСР, з прекрасним 2-м місцем у 1975 році з Талем і Ваганяном, поступившись лише переможцю Петросяну).

Scacchierando: як перспективний юнак, ви допомагали Талю.

Олег Романишин: Ні, це не зовсім вірно. Я був направлений, щоб грати з Талем матч. Потім, в 1975 році, ми грали разом знову і стали хорошими друзями. У нас було три спільних тренувальних збори. У 1977 році ми поділили перемогу в ленінградському турнірі, випередивши Карпова, Смислова, Ваганяна, Тайманова, Ріблі, Балашова, Белявського... Мені дуже пощастило мати можливість грати і працювати з великими чемпіонами.



Scacchierando: Чи вплинув хтось персонально на ваш стиль гри?

Олег Романишин: Я б не сказав, що сильно... Ви вчитеся у всіх, від найрізноманітніших стилів. В цьому була сила Радянського Союзу тоді, було багато дуже сильних гравців з багатьма різними підходами. Я завжди цінував ідеї, які дозволяють поглянути з іншої точки зору. Я зіграв майже з кожним гравцем, навіть з Леонідом Штейном (сказав з ностальгічною посмішкою, згадуючи великого українського чемпіона, який помер передчасно). Молоді гравці сьогодні багато працюють з базами даних, але мають менше можливості для роботи з великими чемпіонами. Шахи змінилися, вони стали швидшими, може бути аж занадто, тож молоді гравці мають більше енергії для сучасних шахів. Після 5-6 годин гри я виснажений і давайте не будемо навіть говорити про подвійні тури...

Scacchierando: Ви атакувальний гравець і досвідчений дебютний експерт.

Олег Романишин: Раніше, щоб дійти до теоретичних новинок, спростувань, треба було бути готовим працювати за шахівницею. Сьогодні ж ви застосовуєте новинку і через кілька годин вона відома у всьому світі. Я завжди грав на перемогу, без особливої ​​уваги на турнірну стратегію.

У 1975 році я грав на турнірі в Іспанії. У якийсь момент я лідирував разом з Csom та Filip. У наступному раунді грав білими проти Csom, який грав різновид «їжака». Перед грою я придумав новинку після 1. Nf3 Nf6 2. c4 e6 3. Nc3 b6 4. e4 Bb7, граючи Bd3 моїм п'ятим ходом (хід вже був випробуваний Хюбнером проти Йоханнессена в Осло рік тому, але баз даних не було в той час, тож Романишин не знав про це).

Тим не менше, я не захотів ризикувати, зіграв інакший варіант і зазнав тяжкої поразки. Я був дуже незадоволений цим і всю ніч провів за аналізом мого нового варіанту. Наприкінці того ж року в радянському чемпіонаті в Єревані в партії проти Петросяна я застосував ідею 5.Bd3, вигравши чудову партію!


against Petrosian


Наступного дня Лев Полугаевський зіграв так само проти Бориса Гулька, а потім варіант підхоплює Таль та багато інших. У цьому чемпіонаті я застосував також іншу сильну новинку проти Геллера. Пригадую, Петросян говорив мені, що якщо я  придумав дві новинки за турнір, то маю грати решту партій так само добре!



Згадався невеликий курйоз – який трапився у 1996 році. 21 рік потому, під час шахової олімпіади у Єревані я пішов до аптеки і людина за прилавком вигукнула: «Я знаю Вас, Ви розтрощили нашого великого Тіграна Петросяна у чемпіонаті 1975 -го року!".

Іншу цікаву ідею я застосував в передостанньому турі турніру Гронінгена, в 1993 році, в грі, де у мене були чорні фігури проти Білявського. Тур був вирішальним для кваліфікації до матчів претендентів ПША. За дві години до гри я винайшов новинку у варіанті Капабланки в захисті Німцовича (6… Qf5). (1.d4 Nf6 2. C4 e6 3. Nc3 Bb4 4. Qc2 d5 5. Cxd5 Qxd5 6. Nf3 Qf5) Я застосував свою новинку та виграв важливу партію! В останньому турі проти Бенджаміна, я грав на перемогу і все скінчилось добре, тож фінішував з результатом 7 з 11.

Scacchierando: Ви грали проти багатьох чемпіонів світу.

Олег Романишин: Так, багато разів. Я попереду в рахунку з Талем, Петросяном і Спаським. Так само веду в рахунку з Каспаровим, хоча треба врахувати, що грав з ним, коли він був  молодим, перед тим як він став чемпіоном світу. Проте у мене дуже поганий рахунок з Карповим. Якщо взяти підхід до гри, то Карпов має дуже глобальний погляд на позицію. При аналізі він бачить які фігури слід міняти, що необхідно покращити, і формує загальну концепцію гри, план, його стиль не будується головним чином на обрахунку варіантів. Антиподом є Іванчук, з яким я провів деякий час в процесі тренувань. Іванчук розраховує на свою виняткову пам'ять та розрахунок варіантів, причому дуже глибокий розрахунок, іноді навіть на п'ятнадцять ходів!

Scacchierando: Ви перемогли тут, на турнірі в Roseto!

Олег Романишин: Так, переміг, однак мої опоненти трішки допомогли!

Scacchierando: Ви виграли багато турнірів, знаєте скільки саме?

Олег Романишин: Ні, абсолютно ні! До того ж ви повинні розрізняти рівень турнірів. Друге або третє місце в змаганні світового класу має не менше значення. Я виграв достатньо важливих турнірів, як і Одеса 1974, Гастінгс 1976, вже згадані Ленінград 1977, Юрмала 1983, Москва 1985, але також із задоволенням згадую, наприклад, моє друге місце в Тілбурзі 1979, пів-очка відставши від Карпова і випередивши багатьох великих гравців, таких як Портіш, Ларсен, Спаський, Тімман, Смислов, Хюбнер, Хорт, Сакс, Сосонко і Кавалек... Надзвичайно важкий турнір!

 


Scacchierando: До якої з партій маєте особливе ставлення?

Олег Романишин: До кожної! Особливо пишаюся деякими з них, як проти Тібора Каролі, в Тбілісі в 1986 році, з гарною жертвою. Неймовірна гра. Проти Амадора Родрігеса в 1977 році, також особлива цікава партія, з великою кількістю несподіваних пішакових ходів. Також пам’ятна моя перемога над Спаським в Тілбурзі та ще партії проти Петросяна та Білявського, про які ми вже згадували.


against Tibor Karolyi 

against Amador Rodriguez 

 

Scacchierando: Ви грали на шахових олімпіадах як за Радянський Союз так і за Україну. 

Олег Романишин: У 1978 році в Буенос-Айресі я був запрошений в команду тому, що Карпов грав свій матч з Корчним. Близьким до попадання у склад був ще кілька разів, але цей виступ залишився єдиним на Олімпіаді з командою СРСР. Натомість в чемпіонатах Європи я виграв 6 золотих медалей. З Україною я виграв дві срібні медалі і дві бронзові. Раз вже заговорили про Олімпіади, то мушу сказати, що вважаю правило ФІДЕ «нульової терпимості», абсолютно ідіотським, особливо в турнірі типу Олімпіади, з тисячами людей в ігровому залі. І в тенісі, і в багатьох інших видах спорту, розминка проводиться на полі, в той час як у шахах, це не так. У Вейк-ан-Зеє, ви повинні заплатити штраф, якщо ви спізнюєтеся. Я думаю, це хороший компроміс.

Scacchierando: Ви грали в шахи протягом 50 років, чи вдається зберігати ту ж пристрасть до гри?

Олег Романишин: Коли я був молодшим, я був більш мотивованим. Був дуже амбітним. Сьогодні я заробляю на життя шахами, але одночасно я до цих пір їх дуже люблю!

Scacchierando: Чи є чемпіон з минулого, яким ви особливо захоплюєтеся?

Олег Романишин: Кожен з них! Як уже згадував про радянську школу, перевагою є плюралізм ідей та стилів. Шкода, що так і не довелось зіграти з Кересом, він зіграв свій останній чемпіонат СРСР у 1973 році, в той час як я грав мій перший у 1974 році, але я мав шанс познайомитися з ним! (Сказав з посмішкою, яка була схожа на ту, з якою він згадував Штейна).

 

Ось інтерв'ю, яке тривало більше двох годин, добігає кінця, але не наш день з Олегом! Ми пропонуємо підвезти його до вручення призів, яке відбудеться на головній площі міста. В очікуванні початку церемонії ми підійшли до шахівниці в кімнаті для аналізу і Стефано запитав думку Романишина щодо деяких бічних варіантів Німцовича.  Йдемо на нагородження, потім проводимо Романишина до каси за квитком на автобус,  потім до рецепції готелю.

 

Отримавши нагоду ми продовжили розмову і не лише про шахи. Ми говоримо про Рим, відразу зрозуміло, що шаховий турнір в Римі міг би Олега зацікавити. Романишин знаходить спільну цікавість до тенісу зі Стефано. Цей спорт, він відкрив для себе в старшому віці і йому теніс дуже подобається. Олег має 16-річну доньку, яка є вельми перспективним гравцем і вже грає у міжнародних юніорських турнірах. Після турніру в Балатоні Романишин гратиме опен в Німеччині і його порядок денний вже повністю розпланований на  вересень.

 

Повертаємося в село і після вечері ми розлучаємося. Дорогою в Рим, Стефано і я подумки повертаємося до гарно проведених днів у Roseto та до чудового вечора. Це дійсно була дуже приємна можливість познайомитися з Олегом Михайловичем Романишином!

Просмотров: 13284